А потім читають відгуки про своє творіння і обвинувачують редакторів у необ’єктивному відображенні закладів. Чому один заклад відвідувачі сприймають по-різному – чи дійсно в нього люстри золотіші, а інгредієнти заморськіші, не з того самого МЕТРО? Чому одні його обожнюють, другі просто лають – адже рекламувки чітко описують чого від нього слід чекати…чітко, та не зовсім. Вони не враховують найнепередбачуванішого, найпомітнішого елементу – персоналу… Саме обличчя людей з обслуговуючого персоналу є обличчям закладу. І зовсім не те, що хоче відобразити власник. Він може бути прихильником надздорового способу життя, а офіціанти найбільшу частину свого часу палитимуть попри ресторан. Він може бути  ввічливим як сама англійська королева,  здатна пожертвувати всіма канонами етикету лиш би гостю було комфортно, – а підібрати таких же людей в офіціанти, оцінюючи їх поведінку при власній ясній присутності – навряд чи зможе. А обслуговуючий персонал таки демонструє своє власне неакадемічне ставлення до гостей закладу. Що зрештою не дивно, бо його уявлення про культуру чи гостинність формувалося не в Оксфорді, а в кращому випадку у невеликому консервативному містечку – тб-серіалами про "попелюшок".Звідси і статистика статечного обслуговування у львівських закладах, яка більш ніж скромна – відмінне обслуговування зустрічається в закладах міста, які можна порахувати, певно, на пальцях однієї руки. Ви ніколи не задумувались чому з немалими вкладеннями у цей бізнес в нас нереально зустріти ситуацію коли на обід до закладу потрібно записуватись, приміром, за місяць? Надто вже непостійною є така величина у всіх, як рівень «зірковості» обслуговування (звісно вітчизняної, про Мішелінівські зірки ( Michelin stars) нам годі мріяти). Виходить немає особливого значення куди запросиш дорогих (у всіх значеннях) гостей – все одно атмосфера їх перебування, як гра у рулетку – може пощастити, а може і ні. Відповідно недалеко втекла і готельна справа. Та далі мова про найпостійніших з ресторанів.

Про те, щоб додатково ще побалувати оповідками гостей піклуються місцями в Шекспірі, Динамо-блюзі, Ля Руж, Колибі, Театральному, Япі (хоч заклад не схожий на ресторан). При чому в цих місцях справою честі вважається бути ґрунтовно обізнаним в тому чим пригощають гостей. А ще існують і в наші часи офіціанти, що люб’язні не лише коли все гаразд («Fashion club», «WOK»), але й коли помиляться з замовленням, (замість плюнути з-під стійки Вам у тарілку як це нещодавно побачили у відомій центровій кав’ярні), офіціанти, що перепрошуватимуть за настирливість навіть коли Ви їх самі ж і викликали (Delice, але прискіпливіше віднестись до зачісок), офіціанти, які своєю старанністю дбають про респектабельність закладу як про свою власну («Панорама» в готелі «Опера»), бармени, що готові відкривати постійним відвідувачам «кредитні лінії» («За кулісами», не ресторан), охорона, що виведе злісних буянів з зали, якими б відомими їх мармизи не були (паб «МІСТО» - правда тільки по цьому показнику).